Індійський мудрець Сисса, легендарний  винахідник шахів, просив у винагороду неможливого. Але тут йдеться про простий гонорар. Що ж каже Райдужний король? Що 2020 - Рік Математики!

Як відомо, Чарівник зазвичай перебуває у своїй Вежі. Там за допомогою помічників він робить дива - цікавенні навчальні ігри та інтерактивні підручники. Відтоді, як малий Петрик став Головним Помічником Чарівника, він нечасто покидав Вежу. Петрик і гадки не мав, що його гучне звання - це ще й безліч роботи на користь школярів. Але що вдієш... 

Зате Петрик вигадав, як виманити Чарівника назовні. 

- Вам потрібне свіже повітря! - серйозно казав малий. - От якщо ви захворієте, хто робитиме дітям цікаву науку?

- Ех, твоя правда! - відповідав Чарівник і вони з Петриком разом спускалися вниз. 

Згодом біля Вежі почали збиратися діти - учні, що за допомогою магічної сили Інтернету навчалися на чарівному острові знань Юніленд. Бо виявилося, що Чарівник зовсім не від того, аби потеревеніти про щось цікавеньке і навіть розповісти казку. А ще у Вежі першими дізнавалися новини.

- О, це ви! Добрий день, добрий день! - зацвірінькали дітлахи. - Як себе почуваєте, пане Чарівник? Що чути нового, Петрик?

- Та начебто добре... почав говорити Чарівник, але його перебила Марійка, яка час від часу несила була стриматися щодо нових історій.

- А скажіть, скажіть, правда, що у Веселковій країні король призначив новий рік роком математики?

- Гм... Це ж та країна, що ще Райдужною зветься? Ну що ж, чули, чули ми новини від Райдужного короля. Дійсно, він так сказав... - дещо непевно відповів Чарівник. А Петрик посуворів обличчям.

- Що стало? - обережно спитав Тарас на прізвисько "Вітер". - Хіба це погано?

- Та ні... - зітхнув Чарівник.

- Їхнє Міністерство, - не втримався Петрик, - їхнє магічне Міністерство знань!..

- Тихіше, тихіше, - поклав Петрикові на плече руку Чарівник. - Давай не все одразу. Та й навіщо воно їм? Це ж не казка!

- А ми хочемо знати! - вперто тупнула ногою Марійка. - Щось не так з Райдужним Міністерством знань?

- Ох, діти... Добре, я розповім вам, що до чого, але спершу давайте таки казку. Я якраз знаю доречну! От ви, наприклад, граєте в шахи?

- Так! Так! Тааак! - пролунало багацько голосів (найгучніший, звісно, Петриків).

- Добре. Тоді ви знаєте - а хто не знає, можете просто зараз пошукати у Інтернеті, - що шахова дошка має 64 клітини. Вісім рядів по вісім клітин у кожному. Отже, колись дуже-дуже давно жив собі такий Сисса бен Дахир. Був він дравид - це народ з півдня Індії. Дравиди створили одну з найдавніших держав - ну а Сисса бен Дахир, як стверджують легенди, створив саме шахи. А часи були дійсно давні! Тобто ніяких вам Інтернетів, телебачення, кіно, газет та журналів, і навіть театру як такого ще не було. А людина така істота, що прагне розваг! Шахи ж, як ви знаєте, гра напрочуд цікава. І грати можна цілий день - якщо, звісно, у тебе нема інших справ. Саме тому Сисса бен Дахир пішов до правителя. Ну, бо в селянина, чи, скажімо, купця, справ до неба, і за нову гру вони, може, й не заплатять... Хоча згодом теж почали грати... Гм, так, на чому я зупинився?

- Сисса бен Дахир пішов до правителя, - підказав Тарас-Вітер.

- Саме так. Пішов, був добре прийнятий і показав нову гру. Правителеві так сподобалася гра, що він запропонував Сиссі самому обрати нагороду. "Бери що хочеш за таку цікавинку, заслужив!", сказав володар. І Сисса попросив... Ну, що б ви думали?

- Пів-царства!

- Принцесу!

- Воз золота! - загомоніли діти.

Чарівник лиш хитав головую - мовляв, ні.

- Доступ до бібліотеки? - спробувала Марійка.

- Теж ні, - посміхнувся у відповідь Чарівник. - Та й не було тоді, певно, аж таких бібліотек. Часи держави дравидів - дуже-дуже сива давнина... Ну, власне! Сисса попросив у правителя, аби на першу клітинку - пам'ятаємо, так, що на шаховій дошці 64 клітини? - так от, щоб на першу клітинку поклали одне зерня пшениці. На другу - вже два. На третю - чотири. І далі так само - кожен раз кількість зерен мала подвоюватися. Ану, хто порахує?

- Ну, - спробував Тарас, - один, тоді два, тоді чотири, тоді вісім, тоді шістнадцять, тоді... Йой, я заплутався!

- Хе-хе, не страшно! Це одна з знаменитих задач, які вам ще трапляться згодом. Кінцева кількість зерен - вісімнадцять квінтільонів чотириста сорок шість квадрильонів сімсот сорок чотири трильйони сімдесят три мільярди сімсот дев'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят одна тисяча шістьсот п'ятнадцять.

Діти аж принишкли.

- От і я кажу! - підняв вгору палець Чарівник. - А коли це порахував володарів казначей, то сказав, що вони ніяк не можуть розплатитися з винахідником шахів, бо це хіба що треба висушити всі моря і засадити пшеницею. І дійсно, це майже у дві тисячі разів більше, ніж на Землі виростає пшениці щороку.

- І що ж стало з Сиссою? - жалісно спитала Марійка? - Йому відрубали голову?

- Достеменно це невідомо, - відповів Чарівник, - про нього взагалі мало що відомо, але здається все ж таки ні. Проте і винагороди він не отримав...

- Так а що ж Райдужний, тобто Веселковий король? - спитав хтось з дітлахів.

- Так а що король. Призначив новий рік роком математики. Чом би й ні. 

- А Міністерство? - не здавалися діти.

- О свята наука і велика магія, нащо ти витяг мене сюди, малий?!?! - проволав Чарівник та луснув себе по стегнах.

- Щоб ви дихали повітрям. І доповідали новини. - спокійно відповів Петрик.

- А-а-а-й, хай йому грець! Добре. Є в нас гарна гра - "Герої МатеМагії", певно знаєте?

- Ну звісно! Знаємо і граємо! - відповів за всіх Тарас.

- От. Ну і ще кілька... "Капітан Вектор"... ай, знаєте ви все! Так от. Ми б могли зробити неабиякий цікавий підручник з математики. Інтерактивний! З відео! З іграми! Та що й казати!..

- За моєю допомогою! - всунувся малий Петрик.

- Цить! - зиркнув на нього Чарівник. - Могли б. Але ж магія не безкоштовна. За все треба платити, ех... Але якщо знайдеться надійний замовник - тоді, звісно, ми швидко до роботи! Але, розумієте...

- Але, розумієте, - зухвало перебив Чарівника Петрик, - був у нас вже поважний замовник! Магічне Міністерство Райдужної, тобто Веселкової країни! А підручники "Мистецтво" знаєте?

- Знаємо, звісно! У двох частинах! - завірила Марійка.

- Угу, - продовжив Петрик, - і то Райдужне Міністерство їх схвалило. Схвалило!!! А інші наші підручники?! Га?! Га?! Діти б вже вчилися давно по них, цікаво б їм було... Ну а грошей нам - ані копійки! Ні копійчисеньки! Ані!...

- Тшшш, малий, ти так страждаєш, ніби це ти їх робив, - заспокоїв Головного Помічника Чарівник. Ми, даруй,тоді ще знайомі не були.

- Але в цілому Петрик правий, - звернувся Чарівник до дітей. - Міністерство схвалило, підручники є, але діти ними - ну, крім вас, крім відвідувачів Юніленду - не користуються. І грошей, як малий слушно таки зауважив, ані копійчисеньки... Тьху, тобто ані копійки. Ех... І от як зараз робити той підручник з математики? На що розраховувати?

- Н-ну, - замислилася Марійка, - а якщо знайти... як це кажуть? Спонсора?

- Ти розумна і кмітлива, моя люба, - похвалив Марійку Чарівник, - але, бачиш, якщо Міністерство не схвалило підручник, то у звичайних школах його неможна використовувати. Не мають вчителі такого права. Можна прийти на Юніленд і познайомитися з ним тут. Але в школі - зась! Тільки з дозволу Міністерства.

- Так Міністерство ж дозволило наші... тобто ваші попередні підручники! А чого ж вони не працюють і чого вам не заплатили ані копійчисеньки...тьху, ані копійки?! Я вже нічого не розумію... - засмутилася Марійка.

- Не ти одна, - зітхнув Чарівник, - це задачка складніша, ніж та, що про зерна. Де, до речі, герой теж нічого не отримав. 

- Але ж Сисса просив неможливого... - тихо промовив Тарас-Вітер. - А тут просто гонорар. Як же ж так? А що каже король? Король що каже? 

- Якій король? А-а, Райдужний. Ну що каже - от, призначив новий рік роком математики. Певно від цього вчитися у школах стане простіше і цікавіше... Та нехай! - змахнув рукою Чарівник. - Піду у Вежу. Зроблю вам все одно щось цікавеньке. Я ж вас не кину! Бувайте, любі, завжди радий поговорити з вами! Та й повітря свіже дійсно не завадить. Бувайте!.. Е-е-е, Петрик, стоп! А ти куди? Чи не ти хвалився, що Головний Помічник мій? Ото й пішли до праці!