Гортаючи сторінки педагогічної історії, переконуємось, що гра в освітньому процесі   завжди була важливою складовою.  Її у  своїй педагогічній практиці використовували видатні педагоги: Василь Сухомлинський, Костянтин Ушинський, Леонід Виговський та ін.

  Високу оцінку грі давав В. О. Сухомлинський. Він писав: «Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості. То що ж страшного в тому, що дитина вчиться писати граючись, що на якомусь етапі інтелектуального розвитку гра поєднується з працею, і вчитель не так уже часто говорить дітям: «Ну, пограли, а тепер будемо трудитися!»  

        Сьогодення, цифрові технології,  дистанційна освіта, онлайн уроки вимагають освоєння та впровадження креативних  напрямків навчання. Сучасна освіта посилено використовує інформаційно-комп’ютерні  технології, створюючи передумови для використання нових  методів та підходів реалізації активного навчання. Одним із методів є – гейміфікація. 

          За матеріалом української Вікіпедії, гейміфікація (ігрофікація, геймізація, від англ. gamification) – це використання ігрових практик та механізмів у неігровому контексті для залучення користувачів до вирішення проблем.

          Теорія й практика гейміфікації представлені в роботах Кевіна Вербаха та Ден Хантера. У них науковці стверджують, що «розвага — надзвичайно цінний інструмент для вирішення серйозних бізнес-завдань, пов’язаних із маркетингом, підвищенням ефективності, інноваціями, залученням клієнтів, роботою з персоналом та стабільним розвитком»

       Упроваджуючи гейміфікацію  в сучасній  освіті,  охоплюємо різні її сфери, які дозволяють розглядати гру як метод навчання й виховання, як форму виховної роботи, як уміння учнями досягати поставлених цілей, керувати своїми емоціями  та раціонально, правильно використовувати власний час, отримуючи  мотиватори та досягаючи результатів. Елементи гейміфікації застосовуються не лише в  дошкіллі, початкових класах, але і в старшій школі. Бали, рейтинги, досягнення, мотиватори, квести – усе це прихована частина гейміфікації, яку щоденно використовують в освітньому просторі як важливу складову розвитку особистості.  

         Гра – це добровільне подолання необов’язкових перешкод, це та діяльність, яку практикують люди на всіх етапах свого життя та за допомогою якої формуються необхідні навички.  Але потрібно пам’ятати про досягнення результатів під час гри.

        Гейміфікація –  одна з необхідних складових під час дистаційного навчання, адже робить такі онлайн-зустрічі не лише інформативними, але й цікавими.  Костянтин Ушинський говорив, що монотонні уроки потрібно розбавляти іграми та вправами. Це завжди  працює на результат, тому що під час гри  задіяна емоційна складова, завдяки якій матеріал запам’ятовується краще. Отже, використовуючи гейміфікацію в освітньому середовищі учні навчаються досягати результатів, самовиражатись, взаємодіяти, розв’язувати задачі, отримувати стимул до прояву наполегливості. Такий підхід  розвиває дитячу креативність  та критичне мислення.