По школах оголошено карантин. Чи корисний він? Як допоможе уникнути захворювання? І що то, взагалі, в біса значить? Спитаємо-но привида! Він все одно мертвий... А ігри навчальні любить, як живий!
На чарівному острові знань Юніленд ще, певно, ніколи не було присутньо стільки учнів разом. Воно й не дивно! В українських школах, та і в школах сусідніх європейських країн, віднедавна оголосили карантин.
- Закрили школу, та і все. А що то значить? Якій такий карантин? Гадки не маю, - знизала плечима Марійка, звертаючись до приятельки Катерини. Марійка дуже любила все знати і ну просто дуже не любила бути в чомусь необізнаною. Катруся посміхнулася у відповідь:
- Ну, зате тут, на острові, вчитися можна досхочу! Ми ж тут завдяки інтернету. А навчання через інтернет зараз якраз рекомендують, я сама чула!
- Ти чула від мене, - копнула ногою нетерпляча Марійка, - я ж тебе і показала, як сюди потрапити.
- Так, - спокійно відповіла Катерина, - і мама одразу дала мені для цього свій ноутбук. Щойно я їй розповіла!
- Хм. Та можна було і з телефону потрапити. Тут багато навчальних штук для твого андроїду є, - заохочена розмовою, Марійка забула, що хвилину тому мало не розсердилася на подругу.
- Ех, - похнюпилася Катерина, - нема в мене більше телефону. Лишила на столі, кіт стрибнув, той і впав. І екран розбився вщент! А чинити зараз не вийде. Всі майстерні, які я знаю, теж закрито на карантин.
- От бачиш! - мало не підстрибнула Марійка, - і тут карантин! Що воно таке, що треба сидіти вдома, вчитися через інтернет і ще всякі сервіси зачинено?
- Наскільки я знаю, - звернувся до дівчат русявий хлопчик, що робив собі якісь обчислення, - це буває, коли йдеться про смертельну хворобу. От наприклад у подорожі до...
- Не слухай його аж сильно, - перебила хлопця Марійка. - Це Вітер. Тобто взагалі він Тарас, але ми кажемо "Вітер", бо у нього самий вітер в...
- Бо я вчусь на мандрівника у знаменитого капітана чарівного корабля пана Вітрила, - з гідністю промовив Тарас. - І про карантин я вже досить багато знаю. От наприклад є серед українських міст порт Одеса. Я сам звідти! Тому, мабуть, і до подорожей мене тягне. Море, кораблі... - замріяно протягнув хлопець, але одразу оговтався. - Так от, у нас є Карантинна вулиця і Карантинна гавань у порту. Як ви думаєте, чому?
- Не знаємо, - відповіла за двох Катруся. - Ми якраз думали, кого б оце розпитати, що то таке - карантин. Невже це дійсно через смертельну хворобу? Ми всі помремо, так? Відповідай, ти ж мандрівник! Га? Помремо? Кого спитати? А ну кажи, кого спитати!
- Ш-ш-ш, - примирливо посміхнувся Тарас. - Не переймайтеся так. А спитати... Давайте от спитаємо привида! Він же все одно мертвий!
- Ну ти даєш, - присвиснула Марійка. - А він не образиться?
- Не ображусь! - пролунав голос згори. - Я ж дійсно мертвий!
Діти побачили привид знаменитого вченого Стівена Гокінга понад собою. При житті професор Гокінг страждав на складну й важку хворобу, що змушувала його залишатися у спеціальному кріслі та використовувати модулятор голосу. Тепер, після смерті, його дух, закоханий у науку, подорожував будь де. Але найбільше любив острів знань Юніленд, бо там збиралися діти, що ставилися до здобуття знань як до найліпшої розваги. А це професор любив понад усе.
- Не ображусь! - повторив привид Стівена Гокінга. - Навпаки, розповім вам про те, чи може карантин врятувати життя. І, - всміхнувся професор, - спойлер! Може!
- Так а що це таке? - запитала нетерпляча Марійка.
- Ну дивіться. "День" італійською мовою буде "джорно". Ну, знаєте, може чули, італійці кажуть - "бон джорно!". Це значить "гарного дня".
- Так, а "бон вояж" французькою - гарної подорожі, - підхопила Катерина, - але до чого тут карантин?
- Ні до чого, - погодився покійний Гокінг. - Хіба що ми дізнаємося, що "бон" і в італійській, і у французькій, і ще у деяких мовах значить "гарний". Але то швидше до пана Балакуча, якій тут у нас знається саме на мовах. А нас зараз більше цікавить вислів "куаранта джорні". Це значить "сорок днів". Саме на такий час італійське місто Венеція, оте, де канали замість вулиць, а у давні часи був чи не головніший порт Європи, ставило кораблі, що припливли, на рейд подалі від міста. За сорок днів мало стати ясно, чи є на борту небезпечно хворі, чи нема. У такий спосіб Венеція намагалася захистити себе від чуми.
- Чума - це ж страшна хвороба, я десь чула, її називають "чорна смерть", - зі страхом промовила Марійка.
- Так, - кивнув привид. - Її викликає маленька бактерія, так звана чумна паличка. Якщо вона потрапить у легені, людина швидко помирає, а перед тим кашляє кров'ю. Якщо, звісно, не дати їй антибіотиків. Але тоді, у чотирнадцятому столітті, коли Венеція опиралася хворобі, антибіотиків, звісно, не було. Чумна паличка може потрапити власне у кров - тоді людина може померти, маючи абсолютно здоровий вигляд і не відчуваючи болю. Це так звана септична чума, від слова "сепсис", тобто зараження крові. І якщо таку людину вкусить блоха, а у ті старі часи блох на жаль було безліч, то така блоха стає носієм чуми, кусаючи інших. Ну а найвідоміша - бубонна чума, коли на тілі хворого з'являються величезні гнойники, починається лихоманка і біль в усьому тілі. Все це теж лікується антибіотиками, але, як ми вже знаємо, у давнину антибіотиків не знали. Тому єдиний шлях не допустити захворювання був...
- Карантин! - вигукнув Тарас, якій давно вже прагнув показати свої знання. - Тобто якщо стало відомо, що десь поруч із містом з'явилася зараза, місто треба закрити, не впускати нових людей, і нікого не випускати.
- Так, - погодився привид. - Спочатку це було сорок днів, а згодом назва лишилася, а термін подовжили до 80 днів і навіть більше. Венеція відчайдушно опиралася чумі, бо саме купці на кораблях і завезли її до Європи. Чумну паличку переносять, як ми вже знаємо, блохи, а ці блохи здебільшого живуть на щурах. Ну а щурів завжди безліч у трюмах кораблів. Ох, були часи... Ту епідемію назвали потім Чорною смертю. Скільки народу у Європі померло...
- Чекайте... - тихо промовила Катруся. - Якщо в нас нині карантин... Значить, в нас що? Чума?
В очах дівчинки стояв справжній жах.
- Ну що ти, - заспокійливо відповів професор Гокінг. - Чума, звісно, хвороба агресивна, але її давно навчилися швидко розпізнавати. І якщо одразу примінити антибіотики, її можна одразу зупинити. Та й наші предки - це ті, хто вижив після епідемії чуми, коли ще ніяких антибіотиків не було. Тобто наші організми вже досить захищені від неї. Спалахи чуми, звісно, подекуди бувають і нині. Наприклад у Індії. Але їх швидко гасять. Але карантин все ще є ефективною мірою проти заразних хвороб, зокрема вірусних, що передаються при кашлі чи чханні.
- Повітряно-крапельним шляхом, - похвалився знанням термінології Тарас-Вітер.
- Молодець, - похвалив його привид знаменитого вченого. - Саме так. А ще вірусні хвороби не лікуються антибіотиками, та й взагалі складно лікуються. З ними організм має впоратися сам, завдяки свой охороні - системі імунітету.
- А хіба віруси не такі ж мікроорганізми, як і бактерії? Чому антибіотики на них не діють?
- Тому, що бактерії, на які полюють антибіотики, це окремі живі істоти в організмі, просто дуже маленькі. Нас отруюють продукти їхньої життєдіяльності.
- Тобто... Е-е-е... Бактеріальні какашки? - сором'язливо промовила Марійка.
- Хе-хе, ну, якщо по-простому, то, власне, так! А от вірус жити і розмножуватися сам по собі не може. Йому потрібна клітина, аби в ній посілитися. Ви ж знаєте, що ми повністю складаємося з маленьких живих клітин?
Діти водночас закивали, показавши, що так, знають.
- От молодці! - похвалив їх привид Стівена Гокінга. - А тепер уявіть собі, як вбити вірус?
- Потрібно... М-м-м... Вбити клітину? - зробила великі очі Катерина.
- Виходить, що так, - зітхнув Стівен Гокінг. - А вбивати клітини організму - не найкращий варіант, прямо скажемо. От імунітет, система захисту організму, вміє це робити.
- То треба його підштовхнути! - рішуче сказала Марійка. Прокачати, щоб був ух який міцний
- Небезпечно, моя люба, - зауважив привид. - Так можна розпочати аутоімунну реакцію. Тобто оскаженілий імунітет почне атакувати весь організм. Втім, деяки підсилювачі імунітету виявляються ефективними та безпечними. А ще можна зробити вакцину. Познайомити організм та його імунітет з мертвими вірусами, і коли справжній живий вірус атакує, відповідь вже буде готова. Шкода, віруси швидко змінюються - мутують. То ж зробити ефективну вакцину не завжди вдається швидко.
- І зараз до нас прийшов новий вірус? А вакцини ще нема? Це тому у школі карантин? І все зачинено здебільшого? А що ж робити? - налетіли дівчата на професора Гокінга з питаннями.
- Ну-ну, дівчатка, не так швидко, - посміхнувся привид. - Так, нині до нас з Китаю прийшов новий вірус. Він належить до групи так званих коронавірусів, бо, бачте, відрощує собі щось типу корони, "зубчиками" якої чіпляється за клітину. Найбільше він любить дихальні шляхи, зокрема легені. Його назвали COVID-19. Цей вірус може пройти досить легко, є такі випадки, що взагалі не мали симптомів, але людина могла заражати інших. Але є й випадки складні, коли людина не може сама дихати. Тоді конче потрібний апарат штучної вентиляції легень, а їх не так багато. Діти, до речі, якщо хворіють, то найчастіше у легкій формі. Але ж вдома на них часто чекають літні бабусі й дідусі. От вони, іхній імунітет, можуть з новим коронавірусом і не впоратися. Ви ж не хочете принести родичам вірус?
Діти разом рішуче захитали головами - мовляв, ні в якому разі.
- Насправді ми всі рано чи пізно - ну, крім мене, бо я ж вже помер, - перехворіємо на COVID-19. Але що повільніше вірус буде розповсюджуватися, то краще медики підготуються, більше апаратів штучної вентиляції легень закуплять, а там може й вакцину буде створено. Ну і як нам уповільнити розповсюдження вірусу?
- Карантин! - хором відповіли Тарас, Марійка та Катерина.
- Авжеж! - погодився привид. - Якщо це працювало тоді, коли й медицини нормальної не було, і про гігієну люди часто навіть не чули, то зараз тим більше спрацює. Не їздіть ніде, ходіть пішки чи користуйтеся велосипедом, продукти краще замовляти з доставкою додому, руки - ретельно мити якомога частіше і ні в якому разі не торкайтеся немитими руками обличчя, особливо рота й очей. Ну а вчитися зараз нічого не заважає - інтернет до ваших послуг! Скоро, скажу вам по секрету, буде турнір з матемагії, це... втім, краще розповім вам про це пізніше, це поки сюрприз. Ну, тобто саме час грати у навчальні ігри та читати, я про це!
- От до речі, - запитав Тарас, - а ту чуму, під час якої придумали карантин, її тоді якось лікували? Я тут, поки ми розмовляємо, загуглив - є таке "чумний лікар". Це якась страшна істота, схожа на птаха, от, дивіться, я знайшов картинку! - і Тарас показав на зображення "чумного лікаря".
- Ох, Тарасе, - зітхнув привид. - Ти от з Одеси, у вас там була неабияка епідемія чуми у позаминулому столітті. І що, багато вилікували?
- Та ні... - принишкнув хлопець. - Тільки пагорб великий насипали, так звану Чумку. Там померлі поховані. Хтось виживав, але дуже мало.
- І це у дев'ятнадцятому столітті! - зауважив професор-привид. - Коли вже більш менш торопали у медицині. А у чотирнадцятому столітті які були ліки? Кров пустити, тобто направду розрізати вену і вицідити з хворого склянку крові. Або прикласти до бубонів жаб чи пиявок. Проте чумним лікарям дозволялося робити розтин тіл тих, хто помер від чуми. В цілому ж розтинати тіла, щоб дізнатися, як влаштований людський організм, тоді вважалося поганою, диявольською справою. А чумним лікарям було можна! То ж вони сильно просунули науку у тому, що стосується анатомії.
- А як же ж вони самі не заражалися? - спитала зацікавлена Катруся.
- Ну, по-перше, бувало й заражалися. По-друге ж, подивіться на цю картинку, що відшукав у інтернеті Тарас. Досить непогано відновлений костюм чумного лікаря! У цей страшний ніс напихували часник і пахучі трави - їхні летючі елементи, фітонциди, затримують інфекцію. Така маска надійно захищала від легеневої форми чуми, яка передається у повітряно-крапельний спосіб. Що ж до решти форм, які в першу чергу переносять блохи - вони нездатні були прокусити товстий шкіряний одяг чумних лікарів. Подекуди, проте, блохи добиралися й до чумного лікаря. Тоді він, звісно, теж заражався. Але нам, на щастя, пощастило з лікарями значно більше, ніж нашим далеким предкам. І ми можемо зняти з них якомога більше навантаження при поширенні вірусу COVID-19.
- Дотримуючись карантину? - уточнив Тарас.
- Саме так! - підтвердив привид. - Карантину і простих правил безпеки. А ви, дівчата, тепер розумієте, звідки і навіщо у порті Одеса є Карантинна вулиця і Карантинна гавань?
- Так, - відповіла за обох дівчаток Марійка. - А ще я зрозуміла, що ви проговорилися про турнір з "Героїв Матемагії"! Часу у нас багато, буду тренуватися. Будь-що хочу перемогти!
- Ну-ну, - прошепотів собі під ніс Тарас. - Ще подивимось, хто переможе.
А привид лише всміхнувся. Він точно знав, що кожний, хто приділить цій грі достатньо часу, вже буде переможцем. Тепер для цього з'явилися неабиякі можливості!
(*зображення, яке знайшов в інтернеті Тарас, містилося за посиланням mr_brut.livejournal.com)